ти завжди болітимеш мені,
і той біль вогню пекельного страшніше.
перестала рахувати дні,
але й досі уникаю тиші.
в ній твої несказані слова,
щем мого заплаканого серця.
за вікном підходять вже жнива,
я ж пожну те, що без болю не пожнеться.
загублю я в осені печаль,
поховаю спогади під листям.
ти завжди болітимеш, на жаль.
час лікує рани. шрами ж - вічні!
чому все біле, а фон чорний?
ВідповістиВидалитишрами теж забуваються. ти вже на них не звертаєш уваги.