Все ТАК передбачувано!

Люди такі нецікаві та одноманітні у більшості своїй. Особливо чоловіки. Все настільки передбачувано. Я знаю, що вони скажуть ще перед тим, як слова лунають вголос. І знаю, чого вони хочуть ще до того, як вони запрошують на вечерю. 

Назавжди переконалася в тому, що дружби між чоловіком і жінкою не існує. Якщо навіть один дружить, то інший обов'язково мріє про спільне ліжко бодай на одну ніч, у більшості лише на одну ніч... І так завжди. 

Висновок: усіх нафіг! Маша мене любить як подругу, бо ми вже 5 років разом. Джош мене любить як друга, бо в інакших планах його приваблюють не дівчатка. 

Ігор, Скотт, Гелен, Стефан, Хаві, Крістіан і......(всіх імен не пам'ятаю) -  fuck off! 

Якщо давати всім те, чого вони хочуть, то дуже скоро давати вже буде нічого. 

Іронія в тому, що тим, кому ти готовий дати все, зазвичай нічого від тебе не треба. Або я завжди даю все не тим людям. Треба змінювати фокус. 

А ще в мені почало йокати те, що вже рік мовчало. Боже, не дай мені помилитися, втретє. Амінь!

СВІТЛО

Залиши світло у вікні своїм.

Воно не гріє, але є надія.

Коли від згарища нарешті ляже дим,

Дотліє все, лише надія не дотліє.

Залиши світло у вікні немов маяк.

Воно для мене буде орієнтиром.

Як стану я ніким і зватиме мене ніяк,

Прийду до тебе я з надією та з миром.

Залиши світло, не рубай усіх кінців.

Я знаю, зараз ти гориш увесь від гніву.

Коли ж пробачення саме прийде без зайвих слів,

Але без мене, не втамуєш болю зливу.

Залиши світло у вікні та свою тінь.

Її я відрізню від тисяч інших.

Як небо в променях сонця віднаходить синь,

Я віднайду в тобі себе, свої бажання грішні.

Залишим світло у вікні, хай бачать всі,

Що не соромимось ні пристрасті, ні чварів.

Бо ти є я, а я, напевно, ти,

І це кохання на межі нічних кошмарів.

Доки горітиме те світло, будем ми.

Скільки  я йтиму, стільки буду повертатись.

Бо ти є я, а я, напевно, ти.

Ми створені чваритись і кохатись.