10/12/2011

ти завжди болітимеш

ти завжди болітимеш мені,
і той біль вогню пекельного страшніше.
перестала рахувати дні, 
але й досі уникаю тиші.
в ній твої несказані слова,
щем мого заплаканого серця.
за вікном підходять вже жнива,
я ж пожну те, що без болю не пожнеться.
загублю я в осені печаль,
поховаю спогади під листям.
ти завжди болітимеш, на жаль.
час лікує рани. шрами ж - вічні!

10/11/2011

amazing sara

I am just back from the 
concert of Sara Bareilles. Well, If I loved her before, now I am irrevocably and truly in LOVE for good! She is FUCKING AWESOME! Cute, smart, funny and she is an amazing live performer. She is one of those that I would highly recommend to listen to live. Musically perfect, intonationally precise, emotionally rich and improvisationally technical. There's something behind every song - depression, dush ex-boyfriend, self-esteem issues. She always knows how to sing to make it sound better than originally, she always knows what to say to make the audience laugh or just listen. I've been to concerts... Different ones. But this one is nothing in comparison. Marron 5 were fantastic but I can't forgive them skipping one of my favourite songs - Won't Go Home Without You; Coldplay were good but I wasn't their crazy fan and it was all my boyfriend's initiative; Avril Lavigne was kinda childish and too short in time; Rihanna was good, mostly thanks to the show, but emotionally she was a lil poor and vocally I loved only 2 songs; Katy Perry - well, I was kinda disappointed as the show itself was dumb, and let's face the truth, she is far from the best live performer. This time it was something different, on my personal scale it hit 10 of 10. The concert hall itself is so cute - small but the stage is 10 steps from you, and I didn't care about standing or being hot. Who would care?! I had goose bumps all over  my body, I was enjoying every song and I could barely hold back the tears when she sang gravity acapello. The emotions were taking over me! And her band is great as well, from their face expressions you can tell the guys love what they are doing. Great team job! A couple of jazzy songs they made were really cool too.  I went home being so inspired, full of delight! 

 THANK YOU FOR THAT CHARGE, SARA! LOVE YOU!!!!

іншого не треба

надворі пахне дощем,
а в домі пахне тобою.
і сонце спить іще,
і ти поряд зі мною.
відчинене вікно,
відчинені обійми.
і дихає тепло
твоє мені у спину.
у мороці весь дім,
а ми у теплій ковдрі.
і тане наче дим
мій сон. і гаснуть зорі.
кохаю шум дощу
під стукіт твого серця.
усе, чим я живу 
в тобі одному б'ється.
які ти бачиш сни?
чи всі вони про мене?
моя реальність - ти,
і іншого не треба!

10/07/2011

СОН

       Почему так? Иногда тебе хочется уснуть и совсем не просыпаться, а иногда ты злишься, что человеческий организм не может бодрствовать вечно. Иногда тебе не хватает 25-го часа в сутках, а иногда время ползет неумолимо медленно, и между поспать и поспать проходит вечность. Почему от одних сновидений растут крылья, а от других мурашки по коже. И что такое сон – привычка или необходимость? Недавно прочитала в одной статье о том, что существуют на Земле люди, которые вообще не спят. Никогда. И при этом прекрасно себя чувствуют. Никогда не думала, что это вообще реально. Как нас с детства приучили – чтобы быть сильными и здоровыми нужно спать. Оказывается, не обязательно. Было время, когда я непроизвольно подражала Мартину Идену Джека Лондона, который довел свой сон до минимального и оптимального для себя – четырех с половиной часов. Тогда я много училась, много читала и много занималась собой. Ну, честно скажу, выходного я ждала не то, чтобы с нетерпением, а со слипанием век. Голова болела постоянно, рот не закрывался от зевания, а все мысли после пяти вечера были в постели. И когда приходил долгожданный выходной, то я могла лечь в десять и проснуться под вечер следующего дня. Кстати, по логике должно бы прийти чувство удовлетворения и легкости. В итоге просыпаешься все с той же головной болью (причина та же, поменялось только следствие), кости ноют, шея затекла, на лице следы от подушки, а еще, когда ты проработал в режиме нон-стоп 5-6 дней, а потом проспал практически сутки, к тебе приходит чувство неимоверного раздражения, ибо кажется, что ты проворонил полжизни и потратил уйму драгоценного времени зря, ибо чем меньше свободного времени, тем больше его ценишь. Случился со мной и другой опыт, когда в жизни было столько новых эмоций, встреч, вечеринок и прочих развлечений, что спать было просто некогда. Я проклинала сутки за отсутствие пары лишних часов и человеческий организм за его глупые земные потребности. Я спала несколько месяцев фактически по 2-3 часа. Но раз в неделю меня так вырубало, что я просыпалась, проспав больше суток, и не могла понять – то ли утро, то ли вечер за окном. Особенно бесили часы с цыферблатом на 12 чисел, когда 8 – это не пойми что. Кстати, с тех пор у меня была любовь к электронным часам. Но после того, как однажды дома выключили свет и часы встали, не разбудив меня вовремя, я доверяю только предварительно заряженному мобильному, выставленному по 24-часовой системе.
       А вообще, я люблю поспать. Часов так 9. Именно столько мне нужно, чтобы утром выглядеть красивой. А иначе – много кофе и еще больше макияжа. Особенно люблю спать под шум дождя и грома, когда в комнате прохладно и теплое одеяло согревает в своих объятьях, когда кровать в меру мягкая, а подушка почти неощутима. Кстати, часто сплю под подушкой и впоперек кровати, а во сне у меня поднимаются ноги, при чем независимо от того, на животе я лежу или на спине. Фитнес форевер) А вот чего я не люблю, так это сновидений. С самого детства не люблю. Вернее как, когда совсем маленькая была, то любила, ибо мне снились, как я их называла, краски. Просто разноцветные палитры, на которых я смешивала цвета на свой вкус и рисовала яркие картинки. Вот как сейчас помню: почти каждое утро мне звонил мой крестный и спрашивал, что мне приснилось. А я ему рассказывала про краски и делилась своими художественными опытами. Сны я перестала любить позже, лет с 6. Тогда мне почти каждый раз снилось, что меня убивают. Каждый раз по-разному (странно, что моя детская фантазия была так развита, особенно в этом направлении). Некоторые из тех снов я помню до сех пор – как мне резали вены, как меня давил автомобиль, как меня душили или тащили куда-то. Не знаю – то ли фильмов много пересмотрела неправельных (в детстве в мою милость попадали только ужасы и триллеры), то ли родители, а особенно бабушка, которая часто рассказывала, куда ходить не стоит и с кем разговаривать нельзя,а еще как детей на органы разбирают и просто убивают для забавы. М-да, тяжелое было детство. А еще позже начала мистика всякая сниться. Нечесть разная, о которой даже упоминать неохота, странные символы, непонятные места. Чем взрослее мозг, тем изысканней бредни. Ах да, еще часто снится то и те, о чем и о ком в реальной жизни вспоминать больно. Это как кошки-мышки: то, от чего бежишь в реальной жизни, настигает тебя во сне. Потому предпочитаю спокойный здоровый сон без сновидений. Не люблю, когда мне мешают, даже во сне.
       Наверное, логично будет пожелать всем спокойной ночи и откланяться в сон.

10/06/2011

Люди, колишні...

Люди ідуть, та спогади лишають по собі.
Ті спогади минуле роблять вартим.
Ми їх ховаємо надійно десь на дні
І дуже рідко випускаємо з-під варти.
Люди приходять і приносять щось нове,
А залишають зазвичай лиш жмуток смутку.
Знайшовши в нас єдине місце больове,
Вони обов'язково на прощання б'ють відчутно.
Колишні завжди йдуть, на те вони й колишні.
По них лиш серце набуває нових ран.
І не заклеїти тих ран клеєм із вишні,
Вишневий сік терпкий точиться й досі там.
Колишні йдуть, лишаючи свій запах - 
Хай то парфуми, крем чи пральний порошок.
Тож навіть запахи болять у моїх втратах.
І зайвий вдих може накликать зайвий шок.
Ти теж пішов, я спогади сховала.
У серці рану я рукою затулю.
Мене від страху ночі наша ковдра врятувала,
І я в обіймах твого запаху засну.
Буде боліти довго рідний запах.
У голові ще довго буде жити голос твій.
Нікому я не зізнаюсь у своїх втратах.
Вони - мій кат. Вони - мій особистий біль.




10/01/2011

С тобой и с Богом

Уснула в объятиях у Бога.
Проснулась в объятиях твоих.
За что мне тепла так много?
Я будто меж двух святых.
Кристально чисты мои мысли,
В душе цветет мир и покой.
Я столько во всем вижу смысла,
И ты - главный смысл мой!
Услышаны были молитвы,
Хотя я была на краю.
Я выиграла с болью битву.
Теперь я над болью стою.
Ты видишь это свечение?
Оно ведь живет во мне!
А помнишь, была я лишь тенью,
Потерянной в темноте?
Бранила судьбу многократно,
Забыв про свои грехи.
И все получала обратно,
Уроки были горьки.
И только признав ошибки,
Я выросла над собой.
Тогда прикратились пытки
И в душу пришел покой.
За эти обьятия Бога,
За эти обьятия твои
Я тысячу раз готова
Замаливать все грехи.
Я падала, билась о землю,
Я падала ниже земли.
Теперь я над небом дремлю,
Совсем не боясь высоты.
Усни со мной рядом, милый.
Бог с нами, к нему прикоснись.
Давай во сне вырастим крылья,
Чтоб больше не падать вниз.